У всякого своя доля…
Документальна автобіографічна повість про життєву долю знаної на Канівщині та Корсунщині людини, педагога, профспілкового та громадського діяча, Почесного громадянина міста Канева – Івана Григоровича Тараненка
Віхи життя Івана Григоровича Тараненко беруть початок із села Селище Корсунь – Шевченківського району. Він народився 18.02.1928 року. Був четвертою дитиною у сім’ї. У 1935-у році, по дорозі до школи, саме 1 вересня трапилася катавасія. Пройшов дощ, Іван спіткнувся і впав у грязюку. Він вернувся в сльозах до дому. Пропав рік. Мати навчила його читати в три роки. До війни він закінчив 5 класів. Вчився добре. Був нагороджений похвальною грамотою у 4 класі. У 5 класі грав на балалайці у шкільному струнному оркестрі. У 1941 році почалася друга світова війна. Після війни Іван Григорович працював їздовим у колгоспі, на цукровому заводі. Потім знову повернувся до навчання в школі. У 1947 році він вступив до Корсунь-Шевченківського педучилища, де провчився до 1950 року. Потім викладав фізкультуру, арифметику, російську мову в Стеблівській школі. За активну життєву позицію Тараненка Івана Григоровича обрали секретарем райкому комсомолу. Згодом йому запропонували очолити педагогічний колектив середньої школи № 25 залізничної станції «Корсунь». Працюючи вчителем Стеблівської семирічки, секретарем райкому комсомолу, директором двох шкіл завідуючим райвно у Корсунь-Шевченківському – віддавав себе повністю роботі. Подавав ідеї й успішно втілював їх в життя. Канівський етап життя розпочався для Івана Григоровича у 1964 році Саме цього року Україна святкувала 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка. На урочистості з нагоди ювілею до Канева приїздила тодішній міністр освіти і науки Алла Григорівна Бондар. Педагоги та директора канівських шкіл організували зустріч високого керівництва на належному рівні. Але справжньою нагородою долі для Івана Григоровича стала зустріч з Наталією Ювеналіївною й переведення на роботу до Канева. Це були найкращі роки його життя: нова школа (Іван Григорович доклав немало зусиль, щоб збудувати нове приміщення міської школи № 1, де був директором), нова квартира, нова машина. А ще – чудова сім’я, прекрасний шкільний колектив. Він гордився своїми синами: Сергієм (головний інженер хлібокомбінату), Михайлом (фельдшер швидкої допомоги в Корсуні), Іваном (композитор, викладач, виконавець, педагог), Всеволодом. Найвища за рангом посада, яку займав Іван Григорович – голова Канівської міськради. Кінотеатр «Канів», комплекс сходження на Тарасову гору, міст через Сухий потік, міська лазня, житлові будинки – це споруджувалося за головування І. Г. Тараненка.
Пішов з міськради знову в першу школу. Через рік йому запропонували директорство в школі № 2. Але тягло в рідну першу школу. Згодом він знову туди повернувся. Працював методистом міськвно, головою міськрайонної організації «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Педагогічний стаж Івана Григоровича – майже 50 років.
Пішов з життя Іван Григорович Тараненко 25. 12. 2010 року.
Література
Тараненко, І. Г.
У всякого своя доля…[Текст]: документальна повість / Іван Григорович Тараненко. – Канів: Прес-Група, 2008. – 244с.
***
У всякого своя доля: відгуки на книгу І. Г. Тараненка «У всякого своя доля…» [Текст] // Дніпрова зірка. – 2009. – 20 лютого.
Іван Григорович Тараненко написав книгу й удостоївся звання «Почесний громадянин Канева» [Текст] // Дніпрова зірка. – 2008. – 22 лютого.
Джерело: http://kaniv-biblioteka.edukit.ck.ua/bibliotechni_vidannya/informacijni_vidannya/imena_vidatnih_lyudej_kanivschini/