Немає нічого красивішого за чудові, мальовничі краєвиди мого рідного села Бобриця, що на Канівщині. На правому березі Дніпра розкинулася казкова місцевість, неперевершеної, чарівної краси села, яка завжди приваблювала багатьох переселенців, що зупинялися, або переселялися сюди жити, працювати, творити. Щоб селяни та їх діти були освічені, в селі завжди були ініціативні люди, які піклувалися про навчання та освіту односельців.
Перша школа в селі з’явилася ще у 1905 році, потім з 1947 року діти та сільська молодь навчалися в приміщенні сільської “хати- мазанки”(семирічна школа), яка стала для всіх селян села Бобриця осередком освіти. З 1974 року було побудовано нову, двоповерхову будівлю школи, яка стала чудовим, красивим, сучасним приміщенням з неповторними музеями, виставками, панно, тощо, яка і сьогодні охоплює навчанням сотні осіб підростаючого покоління.
Починаючи з 1956 року в Бобрицькій восьмирічній школі з’явилася нова організація, що захищала права всіх працюючих освітян, яких на той час було 12 осіб. У школі було обрано профспілкового лідера, яким був Чміль Михайло Федорович, який завжди допомагав словом і ділом своїм колегам. Він створив атмосферу співпереживання, людяності, розуміння, підтримки.
Школа ХХ століття — скарбниця знань, високої культури виховання, допомоги, чуйності. Педагоги цього періоду — люди обдаровані не тільки вмінням навчити, виховати, але й прийти на допомогу в складних життєвих обставинах, надати руку підтримки, зуміти зрозуміти і підтримати.
Колектив школи обрав наступним профспілковим лідером Бобрицької школи, з 1960 року, молодого, перспективного педагога – Бреуса Івана Петровича. На його плечі була покладена відповідальність не тільки за педагогів і трудовий колектив школи, але і учнівський, тому що школярі того часу були різного віку: від семи до двадцяти, а іноді і більше років. Іван Петрович, не покладаючи рук, працював, надавав посильну допомогу. До лав профспілчан вступали всі, хто працював у навчальному закладі. Активного лідера, талановитого та умілого організатора помітили керівники району і області та запропонували посаду завуча школи, на яку його призначили у 1965 році, нагородивши грамотою за активну профспілкову діяльність та професіоналізм, а також значком” Відмінник освіти”.
Наступним профспілковим лідером колеги – освітяни школи обрали Прошака Андрія Андрійовича — вчителя географії. Життєві навички, запальний характер, розуміння і чуйне ставлення до колективу — допомогли Андрію Андрійовичу створити атмосферу людяності і добра. Його також було відзначено грамотою за професіоналізм і атмосферу людяності у колективі.
У 1970 році профспілковим лідером школи було обрано Гавриш Світлану Григорівну — вчителя історії і права, справжнього професіонала у всіх її справах. Піклування, допомога, цікаві вечори, гуртки, відпочинок з трудовим колективом у подорожах, екскурсіях, кіно, театри та багато іншого. Світлану Григорівну нагороджено грамотами міськкому профспілки.
З 1976 року профспілку очолював Павло Андрійович Яровенко — трудолюбива людина, чуйний до інших та вимогливий до себе. За час роботи головою ПК зумів налагодити культурно — масову роботу.
Надійна людина, чудовий професіонал у спорті, креативний лідер профорганізації — Олексій Якович Рябиця. З 1981 року, очоливши первинну профорганізацію школи, він організовував шкільну групу за здоровий спосіб життя, спортивні та культмасові заходи. Був відзначений грамотою міськрайонної профорганізації.
Наступним лідером профспілки школи був Лисенко Василь Миколайович — вчитель ДПЮ. Він організовував допомогу ветеранам війни, освітянам похилого віку, всім — хто потребував допомоги. Був нагороджений грамотами міськкому профспілки.
Бажан Лідія Михайлівна очолювала профспілкову організацію більше 30 років ( з1986 по 1990) та з 1995 по 2020. Понад 20 років і сьогодні також є членом президії міськкому… Постійно прислухалася і прислухається до кожного, хто потребує допомоги: чи то ветеран праці, чи працюючий член профспілки. Завжди заохочувала колектив до участі в заходах культурно-масового та фізкультурного напрямку, які проводились на різних рівнях. Члени первинки показували на змаганнях кращі результати. Ліда Михайлівна нагороджена грамотами міськкому та обкому Профспілки, Почесною грамотою ЦК Профспілки працівників освіти і науки України.
Коли Лідія Михайлівна перебувала у декретній відпустці, з 1990 по 1995 роки, колектив довірив посаду голови первинної профспілкової організації Ільченко Лідії Самійлівні. Відмінник освіти, талановита, толерантна, чуйна людина, талановитий організатор позакласної роботи, вчитель української мови і літератури, заступник директора з виховної роботи. В цей період профспілковий лідер також робила все можливе, щоб колектив гордився людиною, якій довірили таку нелегку ношу: організовувала вечори для старшокласників, екскурсії по всій країні, чудові змагання КВК між освітянами школи та району. Допомога ветеранам педагогічної справи — завжди була в пріоритеті профспілкового лідера школи. За активну позицію та професіоналізм була нагороджена грамотами та дипломами міськкому профспілки.
У 2021 році первинну профспілкову організацію очолила Куран Галина Миколаївна, яка втілює в життя нові ідеї сучасного трудового колективу школи. Молода старанна освітянка все робить для того, щоб колеги відчували захист і підтримку з боку профспілки.
Голова первинної профспілкової організації на громадських засадах – це ЛЮДИНА, яка не рахується ні з часом, ні з нервами, яких іноді замало, щоб вирішити ті чи інші питання згідно чинного законодавства на захист членів профспілки. Людина великої сили волі, яка з відкритою душею йде до всіх своїх виборців і намагається робити все так, щоб колектив гордився своїм ПРОФСПІЛКОВИМ ЛІДЕРОМ!
Профспілковий лідер, на мою думку, має бути благочестивим, розумним, сумирно мудрим, лагідним, стриманим, не лиходієм, не злим, не заздрісником, не сміхотворцем, не лихословом, а в усьому показувати зразок для наслідування, і щоб у вашому трудовому колективі, в якому ви працюєте, були захищені всі їх соціально-економічні, трудові права та інтереси.
Упорядник: екс-голова первинної профорганізації КЗ «Бобрицький ліцей» Бобрицької сільради Черкаської області, член Президії міської організації профспілки працівників освіти і науки України — Лідія Михайлівна Бажан