ВІЧНОЮ ЗОРЕЮ СЯЮТЬ НАД ЗЕМЛЕЮ
СОНЦЕ, ХЛІБ І ВЧИТЕЛЯ ІМ’Я…
Освітянська нива Чигиринщини багата на славні імена, величні постаті педагогів, які залишили по собі гідний слід в історії та добрі справи, що є джерелом невичерпної вчительської мудрості… Серед них – Іван Іванович ВДОВЕНКО – Учитель, Наставник, Людина…
Народився Іван Іванович 04 квітня 1928 року в селі Трушівцях Чигиринського району в сім’ї колгоспників. Після закінчення Трушівської школи продовжив навчання у Чигиринському сільськогосподарському технікумі на факультеті «Бухгалтерський облік», де здобув спеціальність бухгалтера. За направленням обкому комсомолу з 1950 по 1953 роки очолював комсомольську роботу у Дрогобицькій області Української РСР (нині Львівська область).
У 1954 році Іван Іванович повернувся на Чигиринщину та до 1956 року працював інструктором Чигиринського райкому комсомолу. Без відриву від виробництва здобув вищу освіту в Дрогобицькому державному педагогічному інституті. Перша вчительська стежина привела молодого спеціаліста до Тарасо-Григорівської семирічної школи Чигиринського району, де працював із 1956 по 1959 роки. Протягом 1959-1963 років Іван Іванович займав посаду інструктора, а згодом – завідувача відділу пропаганди й агітації райкому партії Чигиринського району.
У 1963 році призначений на посаду директора Чигиринської середньої школи №2, а вже з липня 1963 року по травень 1988 року працював завідувачем Чигиринського районного відділу народної освіти.
Чимало колег, вихованців Івана Івановича, завдячуючи його життєвому й професійному досвіду, людській мудрості та неупередженості, отримали неабияке визнання у своїх галузях діяльності, зокрема: Жалдак Ольга Дем’янівна – займала керівну посаду голови Профспілки працівників освіти Черкаської області; Турик Василь Григорович – наступник Івана Івановича, який очолював освіту Чигиринського району близько 20 років.
За нестандартний підхід до вирішення будь-яких ситуацій, що складалися безпосередньо під час роботи й у повсякденному житті кожного з підлеглих Івана Івановича, його неформально, але з шаною називали «Учитель учителів».
Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Іван Іванович із 1988 року підтримував зв’язки з відділом освіти, закладами освіти, профспілкою працівників освіти Чигиринського району. Разом із дружиною Мотрею Мартинівною Вдовенко, також знаним вчителем у районі, брали участь в упорядкуванні й виданні «Книги Пам’яті України: Черкаська область».
За особистий внесок у вирішення освітянських проблем, активну участь у героїко-патріотичному вихованні підростаючого покоління, сумлінну багаторічну працю в галузі освіти та громадську діяльність Івана Івановича ВДОВЕНКА було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Президії Верховної ради УРСР, грамотою Міністерства освіти України РСР та Республіканського комітету Профспілки працівників освіти, званням та нагрудним знаком «Відмінник освіти», медаллю «Ветеран праці», орденом «За мужність» ІІІ ступеня за часи Незалежної України.
У 2008 році розпорядженням Чигиринської районної державної адміністрації в знак пам’яті про величного педагога було засновано щорічну районну премію імені Івана Івановича Вдовенка, якою нагороджено 18 освітян славного Богданового краю, за сумлінну працю, вагомий особистий внесок в розвиток освіти Чигиринщини та забезпечення результативності освітнього процесу освітньої галузі громади.
Минуло майже 20 років, як пішов із життя «Учитель учителів»… Але ім’я Івана Івановича Вдовенка випромінює й сьогодні істинну щирість та турботу, високий професіоналізм та життєву мудрість. Паростки добра, виплекані з любов’ю до людей, є дороговказом у майбутнє України для сучасних освітян. Люди-зорі заслуговують на вдячність, шану та вічність:
Є імена, які зорею сяють
На покоління і роки…
Життя таких у часі
Меж не мають…
Вони дарують сонце на віки…